definition
| - The academic discipline concerned with making explicit the nature and significance of ordinary and scientific beliefs and investigating the intelligibility of concepts by means of rational argument concerning their presuppositions, implications, and interrelationships; in particular, the rational investigation of the nature and structure of reality (metaphysics), the resources and limits of knowledge (epistemology), the principles and import of moral judgment (ethics), and the relationship between language and reality (semantics). (en)
- nauka zajmująca się ogólnymi rozważaniami na temat istoty i struktury bytu, ludzkiego poznania, zasad wartościowania, miejsca człowieka w świecie i jego poglądu na świat, obejmująca tradycyjnie historię filozofii, teorię poznania, ontologię, logikę, psychologię, etykę, estetykę i metodologię nauk (pl)
- Akademska stroka, ki se ukvarja z razjasnjevanjem narave in pomenom običajnih ter znanstvenih prepričanj, in s preiskovanjem razumljivosti pojmov. Filozofija za to uporablja racionalne argumente, ki zadevajo domneve, samoumevnosti in medsebojne odnose. Posebej se ukvarja z racionalnimi raziskovanju narave in zgradbe realnosti (metafizika), z izviri in mejami znanja (epistemologija), z načeli in pomenom moralnih sodb (etika) ter z odnosi med jezikom in realnostjo (semantika). (sl)
- مبحث أكاديمي يعنى بتوضيح طبيعة وأهمية المعتقدات العادية والعلمية ويبحث مغزى المفاهيم عن طريق النظر العقلي فيما يتعلق بالافتراضات المسبقة والدلالات والعلاقات المتشابكة، وعلى وجه الخصوص البحث العقلاني في طبيعة وبنية الواقع (الميتافيزيقا) ومصادر وحدود المعرفة (الإبستيمولوجيا) ومبادئ وكنه الأحكام الأخلاقية (علم الأخلاق) والعلاقة بين اللغة والواقع (علم المعاني). (ar)
- Научная дисциплина, изучающая природу и значение обычных и научных представлений, анализирующая различные концепции посредством логического рассуждения; например, рациональное изучение природы и структуры бытия (метафизика), ресурсы и ограничения знаний (гносеология), принципы морали (этика), взаимоотношения между языком и реальностью (семантика). (ru)
- Наукова дисципліна, що вивчає природу й значення звичайних і наукових уявлень, аналізує різні концепції шляхом логічного міркування; наприклад, раціональне вивчення природи і структури буття (метафізика), ресурси і обмеження знань (гносеологія), принципи моралі (етика), взаємини між мовою і реальністю (семантика). (uk)
- 一个学科,研究自然的性质和科学的信念及其普世意义,将调查结果作为理性的论据和前提,特别是对现实的性质和结构原理的调查(形而上学),资源和知识的限制(认识论),原则和道德判断(伦理),以及语言与现实(语义)。 (zh-cn)
- Академична дисциплина, занимаваща се с ясното формулиране на същността и значението на обикновени и научни вярвания. Проучва и проверява разбираемостта на различни концепции със средствата на рационални доводи относно съответните концептуални предположени (bg)
- Akademska disciplina koja se eksplicitnim objašnjenjem prirode i značenja običnih i znanstvenih vjerovanja i istraživanjem razumljivosti pojmova pomoću racionalnog argumenta o njihovim pretpostavkama, implikacijama i međusobnim odnosima; a osobito, racionalno istraživanje prirode i strukture stvarnosti (metafizika), izvora i granica znanja (epistemologija), načela i smisla moralne prosudbe (etika), kao i odnosa između jezika i stvarnosti (semantika). (hr)
|