definition
| - Юридична гарантія або справедлива вимога, що існує у відносинах громадянина і певної фізичної власності, особливо ділянки землі, включно право володіти, використовувати й розпоряджатися нею. (uk)
- Pravno jamstvo ili opravdani zahtjev kojim građaninu automatski pripada pravo na neku fizičku stvar, ali posebno česticu zemljišta, uključujući pravo da ga posjeduje, upotrebljava i raspolaže njime. (hr)
- Temeljna stvarna pravica lastnika, da ima svojo stvar v posesti, jo uporablja in z njo razpolaga v mejah, ki ji določajo ustava in zakoni. (sl)
- 合法的保证书或声明继承某人的物品,但通常是土地,包括所有权、使用权和处分权。 (zh-cn)
- الضمان القانوني أو الادعاء العادل الأصيل في علاقة المواطن بشيء مادي، ولكن على وجه الخصوص بالأرض، ويتضمن الحق في الامتلاك والاستخدام والتصرف. (ar)
- Юридическая гарантия или справедливое требование, содержащиеся в отношениях гражданина и какой-либо физической собственности, особенно участка земли, включая право владеть, использовать и распоряжаться им. (ru)
- prawo do rozporządzania rzeczą i korzystania z niej z wyłączeniem innych osób, w granicach określonych przez ustawy i zasady współżycia społecznego; w szczególności prawo do rozporządzania własnością ziemską (pl)
- Правна гаранция или правото на гражданите да притежават нещо материално и по-специално част от земя; включва правата на владение, ползване и разпореждане. (bg)
- The legal guarantee or just claim inhering in a citizen's relation to some physical thing, but especially a plot of land, including the right to possess, use and dispose of it. (en)
|