| definition
| - 1) Юридический термин, применяемый в случае наложения ареста на часть ценного имущества обычно в целях предотвращения использования этой собственности или причинения ей вреда, пока не будет решен спор о праве собственности на нее. 2) Изъятие чьего-либо имущества добровольно (под залог) или принудительно (в результате конфискации) представителями суда или для передачи в собственность третьей стороне, ожидающей решения судебного разбирательства, предметом которого является вопрос о собственности на данное имущество. (ru)
- 1）法律术语，通常指有价值的财务数据被法庭的代理监管并为了更好保存它而被锁起，这通常是为了在决定财务所有权之前，防止财务被处置或滥用。2）法庭人员或由第三方拿走他人的财务数据，自愿地（通过抵押）或不自愿地（通过没收），等待法庭宣布该财务的所有权。 (zh-cn)
- 1) Юридичне поняття, що вживають при накладенні арешту на частину цінного майна для запобігання використання цієї власності чи завдання їй шкоди, поки не буде вирішено суперечку про право власності на неї. 2) Вилучення чийогось майна добровільно (застава) або примусово (конфіскація) представниками суду для передачі у власність третій стороні, що очікує рішення судового розгляду, предметом якого є власність на дане майно. (uk)
- 1) A legal term referring generally to the act of valuable property being taken into custody by an agent of the court and locked away for safekeeping, usually to prevent the property from being disposed of or abused before a dispute over its ownership can be resolved.
2) The taking of someone's property, voluntarily (by deposit) or involuntarily (by seizure), by court officers or into the possession of a third party, awaiting the outcome of a trial in which ownership of that property is at issue. (en)
- 1) Правен термин, отнасящ се до отнемането на ценна собственост и съхраняването й от страна на съдебен орган с цел предпазване от разпореждане или увреда до завършване на процес относно собствеността й. 2) Отнемане на нечия собственост доброволно (депозит (bg)
- określenie prawne, odnoszące się do przejęcia i zamknięcia przez sąd pewnej własności (pl)
- 1) Pravni pojam koji se općenito odnosi na čin privremenog oduzimanja vrijedne imovine od strane ovlaštenog službenika suda i njezinu pohanu, obično kako bi se spriječila prodaja ili zloporaba imovine prije rješavanja spora u vezi s vlasništvom nad tom imovinom.
2) Uzimanje nečije imovine, dobrovoljno (polaganjem) ili nedobrovoljno (pljenidbom), od strane sudskog službenika ili u posjed treće osobe, dok se čeka ishod suđenja u kojem se rješava vlasništvo nad tom imovinom. (hr)
- 1) Zakonski izraz, ki se v splošnem nanaša na postopek shranitve in varovanja vrednega imetja s strani predstavnika sodišča, ponavadi, da se imetje zaščiti pred likvidacijo ali zlorabo, dokler ni razrešen spor o lastništvu.
2) Sodni uslužbenec ali tretja stranka zaseže imetje neke osebe, to se zgodi prostovoljno (polog) ali neprostovoljno (zaseg), vse to v pričakovanju izida sojenja o lastništvu imetja. (sl)
- ـ 1) مصطلح قانوني يشير عموما إلى أخذ ممتلكات قيمة وحفظها في مكان آمن على يد وكيل قضائي وذلك عادة لمنع التصرف فيها أو إساءة استخدامها ريثما يتم الفصل في النزاع على ملكيتها. ـ 2) أخذ ممتلكات شخص ما إما طوعا (عن طريق الإيداع) أو كرها (عن طريق المصادرة) على يد وكيل قضائي أو وضعها في حيازة طرف ثالث حتى يتم الفصل قضائيا في ملكيتها المتنازع عليها. (ar)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)