definition
| - upośledzenie zdolności słyszenia lub inne odchylenia od normy słuchu, całkowita jego utrata albo uszkodzenie funkcji ucha spowodowane przez chorobę lub uraz (pl)
- Намаляване на силата или всяка аномалия или частична или цялостна загуба на слуха или на функцията на ухото, или слуховата система, дължащи се директно или вторично на патология или нараняване; то може да бъде временно или постоянно. (bg)
- Зниження слухового сприйняття, якась ненормальна, повна чи часткова втрата слуху, порушення функцій вуха чи всієї системи органів слуху, прямо чи побічно внаслідок хвороби чи травми; може бути тимчасова чи постійна. (uk)
- Smanjenje snage ili abnormalnost ili djelomičan ili potpuni gubitak sluha ili funkcije uha ili slušnog sustava, izravno ili sekundarno prouzročeno patologijom ili ozljedom; može biti privremeno ili trajno. (hr)
- انخفاض أو خلل أو فقد جزئي أو كلي في السمع أو وظيفة الأذن أو الجهاز السمعي بسبب مرض أو إصابة مباشرة أو ثانوية، وقد يكون مؤقتا أو دائما. (ar)
- A decrease in strength or any abnormality or partial or complete loss of hearing or of the function of ear, or hearing system, due directly or secondarily to pathology or injury; it may be either temporary or permanent. (en)
- 由于直接或间接受到病原或伤害,而产生短暂性或永久性的耳朵功能或听觉系统的听力下降、听力异常、部分或完全的听力丧失。 (zh-cn)
- Снижение слухового восприятия, любая ненормальная полная или частичная потеря слуха, нарушение функций уха или всей системы органов слуха напрямую или косвенно вследствие болезни или травмы; может быть временной или постоянной. (ru)
- Zmanjšanje sposobnosti zaznavanja, druge motnje, delna ali dokončna izguba sluha ali napake v delovanju ušesa, slušnega sistema zaradi neposrednega ali posrednega vnetja ali poškodbe. Začasna ali stalna izguba sluha. (sl)
|